Різдво у місті костьолів та кав’ярень

l06-thumb(1)

Різдво у місті костьолів та кав’ярень У Львові народження Ісуса Христа відзначають як найважливіше свято року.

Святкувати Різдво у Львові — це вже традиція. Щоб поставити свічку в одному зі славетних львівських костьолів, подивитися вертеп та попити духмяної кави, потрібно лише купити два квитки на потяг — 6 січня увечері — до Львова та 7-го — звідти. Один день у місті Лева запам’ятається на весь рік прогулянками брукованими вуличками, народними гуляннями та атмосферою найважливішого свята року.

Киянам незнайомі масові народні гуляння та веселощі на Різдво. Віруючі ідуть до церкви, накривають святкову вечерю вдома. Тому Різдво Христове значно поступається найулюбленішому святу киян — Новому року. А ось у Львові Різдво відзначають щоразу як востаннє. Міські вулиці перетворюються на велику театралізовану сцену з барвистими декораціями, де виступають народні ансамблі з вертепами, обрядами та карнавалами.

Щоб потрапити на найкраще у країні свято Різдва Христового, квитки на поїзд треба купити заздалегідь. До Львова 6 січня вирушають кілька потягів (коштує купейний квиток 70-100 гривень). Прибути у місто Лева ліпше 7 січня пізнім ранком. Бо рано вранці тут вулички майже безлюдні, а на більшості магазинів та кав’ярень висять таблички “7 січня не працюємо”. Поснідати до 12 години можна хіба що у фаст-фудах (один із найвідоміших “Титанік” — на вулиці Театральній, сніданок тут коштує приблизно 30 гривень). На запитання: “Де всі поділися?” відповідь дають церкви — кожна заповнена віруючими мешканцями Львова (а у Львові майже усі — ревні християни). Щоб 7 січня кожен львів’янин мав змогу відстояти службу, міська влада дозволяє не виходити на роботу навіть працівникам сервісних галузей.

Вертепова площа

Відвідини церков ліпше розпочинати із cобору Святого Юра. Це головний греко-католицький храм у Львові, який колись був резиденцією митрополитів цієї гілки християнства. Перший камінь Святоюрського собору закладено ще в XIII сторіччі, але основну будівлю виконано у стилі бароко в XVIII сторіччі. Собор Святого Юра розташований не в центрі міста — дістатися туди можна від вокзалу на трамваї № 6 (вийти на другій зупинці біля костелу Святої Ліжебетти і піти вулицею Шептицьких, яка виходить прямо до собору), або на таксі (10-15 гривень).

Прогулявшися від собору Святого Юри вулицею Городоцького та намилувавшися дивовижною архітектурою, яка поєднує готику, бароко, ренесансні та романські стилі, потрапляємо у саме серце Львова — на алею від Львівського оперного театру до пам’ятника Адаму Міцкевичу. Саме тут відбуваються наймасштабніші народні гуляння. Площа і прилеглі до неї вулиці заповнюють діти і дорослі, вбрані у традиційні костюми героїв різдвяного вертепу. Тут же продають сувеніри — обереги, національний одяг, прикраси та львівські пейзажі (ціна варіює від 1 до 100 гривень).

Кава зі Швейком

Але навіть якщо перевдягнутись у самого чорта чи відспівати всі різдвяні колядки разом із рядженими, то перейнятися львівським різдвяним настроєм можна лише у притаманних тільки місту Лева затишних кав’ярнях. Їх, мабуть, стільки ж, скільки свічок на головній різдвяній ялинці (вона стоїть тут-таки, навпроти пам’ятника Адаму Міцкевичу). На площі біля Оперного театру є “Віденська кав’ярня”, де біля входу смакує за столом кавою бронзовий солдат Швейк із роману Ярослава Гашека. Тут можна поснідати сирниками та запашними штруделями. Ціни помірні — сніданок обійдеться у 15-20 гривень.

Поруч із “Віденською кав’ярнею” катедральний собор Успіння Пречистої Матері Божої. Це головний львівський храм Римсько-католицької церкви. Він увібрав стилі різних епох — готики, ренесансу та бароко, а закладений був ще королем Казимиром Великим у XIV сторіччі.

Від Катедральної площі через площу Ринок можна легко дістатися до храму Успіння Пресвятої Богородиці. Цю перлину української сакральної архітектури епохи ренесансу побудувало Успенське братство на межі XV-XVI сторіч і освятив ще київський митрополит Петро Могила.

Панорама за 400 сходинок

Площа Ринок — найдавніша частина міста Лева. Тут колись був магістрат і зосереджувалося культурно-економічне життя міста. На цій площі є Ратуша, яку зведено ще у XIV сторіччі з дерева. Її не раз руйнували, а до наших днів дожила побудована у середині XVIII цегляна Ратуша у стилі віденського класицизму. На 65-метрову споруду можна піднятися, подолавши чотири поверхи ліфтом та до 400 сходинок угору пішки (квиток — приблизно 3 гривні). Винагорода за ці старання — найширша панорама Львова з червоними покрівлями, блискучими банями соборів та брукованими вуличками (фотографія на пам’ять на оглядовому майданчику — священний обов’язок кожного туриста).

Біля площі Ринок в одній із арок Руської вулиці причаїлася кав’ярня “Синя пляшка”, у якій можна пообідати (це обійдеться теж недорого — приблизно 30 гривень). Знайти її непросто. Єдиним орієнтиром для пошуку є дерев’яна синя пляшечка, що висить над однією з арок Руської вулиці. Знайшовши потрібну арку, треба не побоятися пройти завулками дворового лабіринту, орієнтуючись на запах кави. Він приведе до кав’ярні в австрійському стилі зі смачними дерунами, налисниками, шніцелями та найдухмянішою у Львові кавою.

Вечір Різдва найкраще проводити на площі біля Оперного театру. Там зберуться львів’яни з дітьми та туристи з різних куточків України. Ввечері відбувається різдвяний концерт, де грають народні ансамблі, співає хор, а лідер гурту “Плач Єремії” виконує авторські пісні та колядки. Щоправда, важливо не заслухатися і згадати, що на вокзалі чекає поїзд.

Марина АРСЬОНОВА. «Українська столиця» / «Хрещатик», 03.01.2008